Аутизм - це психічний розлад, основні симптоми - це порушення соціальних взаємодій та розлади в емоційній сфері. Когнітивні здібності при аутизмі можуть бути знижені або збережені – все залежить від форми захворювання, ступеня його тяжкості. До характерних ознак захворювання відносять схильність до стереотипних рухів, затримку мовного розвитку чи незвичайне використання слів. Перші ознаки аутизму зазвичай з'являються в дітей віком до 3 років, що з генетичної природою захворювання.

Симптоми аутизму можуть зустрічатися в різних поєднаннях та мати різний ступінь виразності. Залежно від цього виділяють різноманітні форми аутизму, які мають свої назви. У цілому нині класифікація захворювань аутистичного спектра носить розпливчастий характер, оскільки межі між деякими станами досить умовні. Аутизм був виділений в окрему нозологічну одиницю відносно недавно, період його активного вивчення припав на другу половину ХХ століття, тому багато питань діагностики, лікування та класифікації досі обговорюються та переглядаються.

Аутизм у дітей

Як згадувалося, аутизм зазвичай проявляється у ранньому віці, тому повна назва захворювання по МКБ 10 звучить як ранній дитячий аутизм (РДА). Частота проявів залежить від статі – аутизм у дівчаток зустрічається за різними даними у 3-5 разів рідше, ніж у хлопчиків. Це пояснюють можливою наявністю захисту у жіночому геномі або різною генетикою аутизму у жінок та чоловіків. Деякі вчені пов'язують різну частоту виявлення захворювання з кращим розвитком комунікативних навичок у дівчаток, тому ознаки легкої форми аутизму можуть бути компенсовані та непомітні.

Ознаки аутизму у дітей різного віку

Ознаки раннього дитячого аутизму при уважному відношенні можуть бути виявлені у зовсім маленьких дітей, у деяких випадках навіть у новонароджених. Слід звертати увагу, як дитина контактує з дорослими, виявляє свій настрій, на темпи нервово-психічного розвитку. Ознаки аутизму у немовляти — відсутність бажання йти на руки, відсутність комплексу пожвавлення при зверненні до нього дорослого. У віці кількох місяців здорова дитина починає впізнавати батьків, вчиться розрізняти інтонацію їхньої мови, при аутизмі цього не відбувається. Дитина однаково байдуже ставиться до всіх дорослих і може неправильно сприймати їхній настрій.

Вже у віці 1 року здорова дитина починає розмовляти, ознакою аутизму може бути відсутність мови у 2 і 3 роки. Навіть якщо словниковий запас дитини-аутиста відповідає віковим нормам, він неправильно використовує слова, створює власні словоформи, розмовляє з незвичними інтонаціями. Характерна для аутизму ехолалія — повторення тих самих, іноді безглуздих фраз.

Поступово виявляються складнощі у взаємодії коїться з іншими дітьми — це основний симптом раннього дитячого аутизму. Вони з тим, що дитина неспроможна зрозуміти правила ігор, емоції однолітків, йому некомфортно із нею. В результаті він грає один, вигадуючи власні ігри, які найчастіше виглядають з боку як стереотипні рухи, позбавлені сенсу.

Схильність до стереотипних рухів, особливо на тлі стресу, – ще один симптом дитячого аутизму. Це можуть бути розгойдування, підстрибування, обертання, рухи пальцями, руками. При аутизмі у дитини формується звичний розпорядок дня, дотримуючись якого він почувається спокійно. У разі непередбачених обставин можливі спалахи агресії, які можуть бути спрямовані на себе або на оточуючих.

У дошкільному та ранньому шкільному віці виявляються складнощі з навчанням. Досить часто симптомом аутизму в дітей віком є розумова відсталість, що з порушенням функціональної активності кори великих півкуль. Але існує і високофункціональний аутизм, ознакою якого є нормальний або навіть вищий за середній інтелект. При добрій пам'яті, розвиненій мові, діти з таким діагнозом зазнають складнощів із узагальненням інформації, у них відсутнє абстрактне мислення, виникають проблеми з комунікацією, в емоційній сфері.

Ознаки аутизму у підлітків часто посилюються і натомість гормональних перебудов. Чинить вплив і необхідність виявляти велику активність, що важливо для повноцінного існування в колективі. При цьому до підліткового віку дитина-аутист вже чітко усвідомлює свою несхожість на інших дітей, через що зазвичай дуже страждає. Але, можливо, й протилежна ситуація — статеве дозрівання змінює характер підлітка, роблячи його більш товариським і стресостійким.

Види аутизму у дітей

Класифікація аутизму періодично переглядається, до неї вносяться нові форми захворювання. Існує класичний варіант раннього дитячого аутизму, який ще називають синдромом Каннера - на ім'я вченого, який вперше описав даний симптомокомплекс. Ознаки синдрому Каннера – це обов'язкова тріада:

емоційна бідність;
порушення соціалізації;
стереотипні рухи.
Можуть спостерігатися й інші симптоми: порушення мови, агресія, когнітивні розлади. Якщо є лише частина симптомів, можуть бути діагностовані розлади аутистичного спектру (РАС) або атиповий аутизм. До них, наприклад, відноситься хвороба Аспергера (аутизм з добрими показниками інтелекту) або синдром Ретта (прогресивна дегенерація неврологічних навичок, кістково-м'язової системи), що зустрічається лише у дівчаток. За легкого ступеня вираженості симптомів діагноз зазвичай звучить як аутистичні особливості характеру.

Класифікація раннього дитячого аутизму може бути заснована на ступені тяжкості проявів хвороби. Легка форма аутизму знижує якість життя незначно і при створенні комфортних умов для життя, виключення стресових факторів може бути непомітною для оточуючих. Тяжкий аутизм вимагає постійної допомоги оточуючих та спостереження з боку лікаря.

Синдром Ретта у дітей

Синдром (хвороба) Ретта - це захворювання, подібне до проявів з аутизмом, тому зараховується поряд вчених до групи аутистичних розладів. Його відмінною особливістю є різка втрата навичок, зворотний нервово-психічний розвиток, що супроводжується формуванням рухових порушень, розвитком деформацій кістково-м'язової системи. Прогресування захворювання призводить до тяжкої розумової відсталості, одночасно з'являються характерні для аутизму порушення у психоемоційній сфері.

Всі ці зміни зазвичай виявляються у 1-1,5 роки. До цього віку нервово-психічний розвиток дитини може протікати абсолютно нормально або спостерігаються невеликі затримки порівняно зі здоровими дітьми, ознаки м'язової гіпотонії.

Синдром Ретта зустрічається в основному тільки у дівчаток за дуже рідкісним винятком, оскільки ген, відповідальний за формування патології, знаходиться у Х-хромосомі. Наявність гена синдрому Ретта у хлопчиків призводить до загибелі плода, тоді як дівчата завдяки двом Х-хромосомам, одна з яких нормальна, виживають.

Причини аутизму у дітей

Досі немає однозначної теорії, що пояснює причини виникнення аутизму. Є лише гіпотези, за якими важливе значення мають генетичні мутації, що визначають особливості функціонування нервової системи. Аутизм перестав бути спадковим захворюванням, йому характерна сімейність. Утворення певних комбінацій генів, які, на думку вчених, спричиняють народження дітей з аутизмом, відбувається в результаті спонтанних мутацій, які можуть бути пов'язані у тому числі з впливом зовнішніх факторів (токсини, інфекції, гіпоксія плода). У ряді випадків зовнішній вплив стає своєрідним пусковим механізмом для хвороби за наявності генетичної схильності. У цьому випадку все ж таки не можна говорити про набутий аутизм, оскільки спочатку причини захворювання завжди вроджені.

Лікування аутизму у дітей

Відразу треба сказати, що лікування аутизму неможливе, оскільки захворювання має генетичну природу, корекція якої не під силу лікарям. Лікування дитячого аутизму має виключно симптоматичний характер, тобто фахівці допомагають впоратися з проявами хвороби та покращити якість життя дитини. Зазвичай використовують комплексну терапію, що дозволяє впливати на різні симптоми аутизму та механізми їх розвитку. Конкретні рекомендації дає лікар після проведення ретельної діагностики та складання повної картини захворювання.

Існують різні методи лікування аутизму, кожен з яких заслуговує на детальний розгляд.

Психологічна допомога.

Головним моментом у терапії будь-якого виду аутизму є допомога психолога для соціальної адаптації дітей. Для цього розроблені спеціальні вправи для дітей з аутизмом, що дозволяють їм впоратися з комунікативними труднощами, навчитися розпізнавати емоції та настрої інших людей, більш комфортно почуватися в суспільстві. Заняття з психологом можуть бути груповими чи індивідуальними. Існують спеціальні курси для родичів та близьких людей, де їм роз'яснюють особливості поведінки дітей з аутизмом, розповідають про захворювання та способи корекції. Поради батькам дітей з аутизмом дають психологи, які мають великий досвід реабілітації таких пацієнтів.

Особливості навчання та виховання дітей з аутизмом.

Методика навчання дітей із аутизмом має свої особливості. Навіть за відсутності розумової відсталості мислення аутистів відрізняється від мислення здорових дітей. У них відсутня здатність до абстрактного мислення, виникають складнощі з узагальненням інформації, її аналізом, вибудовуванням логічних ланцюжків. Наприклад, при синдромі Аспергера дитина добре запам'ятовує інформацію, може оперувати точними даними, але систематизувати їх не виходить.

Необхідно враховувати й особливості мови в дітей із аутизмом, які теж стають причиною труднощів у навчанні. Аутисти часто неправильно використовують слова, будують безглузді фрази, повторюють їх. Робота з дітьми з аутизмом обов'язково повинна включати вправи, що розширюють словниковий запас і формують правильну мову.
Навчання у школі можливе при аутизмі у легкій формі. Тяжкий аутизм, що особливо супроводжується розумовою відсталістю - показання до індивідуального навчання. Заняття вдома при аутизмі проходять спокійніше, без стресу, що підвищує ефективність навчання.
При затримці розумового розвитку рекомендується використовувати спеціальні іграшки для дітей з аутизмом.

Нетрадиційні методи терапії.

Крім традиційних при аутизмі занять із психологом, нині дедалі частіше використовуються нові методи реабілітації дітей із аутизмом. Наприклад, зоотерапія, заснована на сприятливому впливі на дітей спілкування з різними представниками тваринного світу. Плавання з дельфінами викликає масу позитивних емоцій, при цьому відбувається контакт із живою істотою, яка не є стресовою, на відміну від спілкування з людьми. Дуже добре підходить для дітей з аутизмом іпотерапія – верхова їзда на конях.
Інший різновид нетрадиційного лікування аутизму - арт-терапія, тобто лікування мистецтвом. Це може бути малювання, ліплення - будь-яке творення, що дозволяє дитині проявити себе. У процесі творчості «виплескуються» тривога, хвилювання, інші негативні емоції, які можуть бути причиною хронічного стресу. Арт-терапія стабілізує внутрішній стан дитини і дозволяє йому ефективніше адаптуватися до складних для нього умов існування в суспільстві.

Дієта при аутизмі в дітей віком.

При аутизмі порушуються обмінні процеси, що було доведено цілою низкою досліджень. Білки глютен і казеїн, що є компонентами багатьох продуктів, перетравлюються в повному обсязі, тому їх рекомендується виключати з харчування при діагнозі аутизм. Так звана безглютенова дієта при аутизмі повинна містити злаки (жито, пшеницю, ячмінь, овес), багаті клейковиною. Глютен стає причиною дива у поведінці, викликаних потраплянням у кров продуктів напіврозпаду даного білка. Те саме відбувається і з казеїном, що міститься в молоці та молочних продуктах. Безмолочну та безглютенову дієту при аутизмі потрібно дотримуватися постійно, що особливо складно при відвідуванні дитиною дитячого садка чи школи.

Медикаментозна терапія аутизму.

Ліки при аутизмі призначаються для корекції поведінки, різних проявів захворювання. Вони не дозволять вилікувати аутизм, але можуть значно покращити якість життя із цим діагнозом. При аутизмі використовуються препарати кількох груп - вибір залежить від клінічної картини захворювання.

Ноотропи надають стимулюючу дію на кору великих півкуль, підвищуючи розумову активність. "Ноотропіл", "Пірацетам", "Енцефабол", "Пікамілон", "Когітум", "Кортексин", "Гліатилін" при аутизмі покращують когнітивні функції і надають стимулюючу дію на нервову систему. Ноотропи не потрібні при функціональному аутизмі, коли інтелект збережений. Перелічені препарати протипоказані за загальної збудливості, оскільки можуть спровокувати напади агресії. У цьому випадку можна використовувати «Пантогам», які мають заспокійливий ефект.

Аутизм у дорослих

Як уже згадувалося вище, аутизм є вродженим захворюванням, яке найчастіше виявляється у дитячому віці. Прояви аутизму у дорослих дещо відрізняються від симптомів раннього дитячого аутизму, але мають з ними багато спільного, оскільки пов'язані з тією самою соціальною дезадаптацією та порушеннями емоційної сфери.

Буває й так, що аутизм у дорослому віці виявляється вперше, але це не означає, що він набутий. Зазвичай у цьому випадку йдеться про легку форму або атиповий аутизм у дорослих, ознаки яких могли залишитися непоміченими у дітей, але посилитися у підлітковому віці або на тлі стресових ситуацій, переживань. Якщо щодо дитячого аутизму є певна настороженість у педіатрів, та й батьки, помічаючи особливості поведінки дитини, обов'язково звернуться до лікаря, то симптоми аутизму у дорослих можуть списуватися на стомлюваність, сезонну депресію. Це призводить до гіподіагностики аутизму дорослих, часто пацієнти не одержують необхідної допомоги.

Як і синдром Каннера, у дорослих аутизм зустрічається у чоловіків приблизно в 4-5 разів частіше.

Симптоми та ознаки аутизму у дорослих

Про аутизм варто подумати з появою наступних особливостей у поведінці дорослої людини:

Стає менш товариським, важко йде на контакт, особливо важко даються йому «щирі розмови». Спілкування навіть із близькими людьми носить формальний характер, пов'язане лише з прямою необхідністю і не має емоційного забарвлення. За можливості уникнути спілкування людина завжди користується цим — не бере участь у групових обговореннях, може пройти, не привітавшись, намагаючись залишитися непоміченою.

Поступово знижується мімічна активність, обличчя стає менш виразним, буває складно оцінити емоційний стан людини.

Аутисти не люблять дивитись у вічі, часто їх відводять.

З'являються особливості характеру, які раніше були відсутні. Це може бути апатія чи надмірна дратівливість. Часто пацієнти з аутизмом демонструють спалахи гніву при загальмованості, що здається.

Інтереси замикаються на якійсь одній сфері, решта проявів навколишнього життя стає людині нецікавою, навіть якщо це значні події в житті близьких людей. Іноді відзначається повне випадання з реальності — людина не розуміє скільки часу, де вона знаходиться.

Зникає почуття провини та інші емоції, особливо пов'язані з оточуючими.

З'являються стереотипні рухи, багаторазове повторення слів чи фраз.

Форми аутизму у дорослих

Аутизм дорослої людини може бути логічним продовженням інфантильного аутизму (синдрому Каннера), що маніфестував у ранньому дитячому віці. Симптоми, що з'явилися в дитинстві, зазвичай зберігаються, але можуть трансформуватися, змінювати ступінь виразності, у тому числі завдяки лікуванню, що проводиться.

Якщо ознаки аутизму з'являються у дорослому віці, зазвичай йдеться про атиповий аутизм. Він відрізняється від класичного тим, що присутні не всі симптоми або ступінь їхньої виразності невелика.

Синдром Аспергера у дорослих – яскравий приклад атипового аутизму. Його відмінною особливістю є високий інтелект при складностях у спілкуванні та схильності до стереотипних рухів. Синдром Аспергера був діагностований у багатьох геніальних вчених, письменників, програмістів, тому часто звучить питання: аутизм — це хвороба чи дар? Синдром Ретта у дорослих завжди є наслідком змін, що вже сформувалися в дитячому віці, які прогресують, що призводить до розумової відсталості та деформацій кістково-м'язової системи.

Найчастіше класифікація аутизму у дорослих полягає в ступеня тяжкості проявів захворювань. Аутизм у легкій формі у дорослих найчастіше залишається діагностованим, його прояви «списуються» на особливості характеру. Пацієнти уразливі, залежать від чужої думки, погано справляються із проблемами. Тяжкий аутизм - це повна неможливість взаємодії з оточуючими, що часто вимагає ізоляції в спеціальних установах. Між цими полярними станами є проміжні варіанти з різним ступенем соціальної дезадаптації.

Симптоми та ознаки аутизму у дорослих

Про аутизм варто подумати з появою наступних особливостей у поведінці дорослої людини:

Стає менш товариським, важко йде на контакт, особливо важко даються йому «щирі розмови». Спілкування навіть із близькими людьми носить формальний характер, пов'язане лише з прямою необхідністю і не має емоційного забарвлення. За можливості уникнути спілкування людина завжди користується цим — не бере участь у групових обговореннях, може пройти, не привітавшись, намагаючись залишитися непоміченою.

Поступово знижується мімічна активність, обличчя стає менш виразним, буває складно оцінити емоційний стан людини.

Аутисти не люблять дивитись у вічі, часто їх відводять.

З'являються особливості характеру, які раніше були відсутні. Це може бути апатія чи надмірна дратівливість. Часто пацієнти з аутизмом демонструють спалахи гніву при загальмованості, що здається.

Інтереси замикаються на якійсь одній сфері, решта проявів навколишнього життя стає людині нецікавою, навіть якщо це значні події в житті близьких людей. Іноді відзначається повне випадання з реальності — людина не розуміє скільки часу, де вона знаходиться.

Зникає почуття провини та інші емоції, особливо пов'язані з оточуючими.

З'являються стереотипні рухи, багаторазове повторення слів чи фраз.

Форми аутизму у дорослих

Аутизм дорослої людини може бути логічним продовженням інфантильного аутизму (синдрому Каннера), що маніфестував у ранньому дитячому віці. Симптоми, що з'явилися в дитинстві, зазвичай зберігаються, але можуть трансформуватися, змінювати ступінь виразності, у тому числі завдяки лікуванню, що проводиться.

Якщо ознаки аутизму з'являються у дорослому віці, зазвичай йдеться про атиповий аутизм. Він відрізняється від класичного тим, що присутні не всі симптоми або ступінь їхньої виразності невелика.

Синдром Аспергера у дорослих – яскравий приклад атипового аутизму. Його відмінною особливістю є високий інтелект при складностях у спілкуванні та схильності до стереотипних рухів. Синдром Аспергера був діагностований у багатьох геніальних вчених, письменників, програмістів, тому часто звучить питання: аутизм — це хвороба чи дар? Синдром Ретта у дорослих завжди є наслідком змін, що вже сформувалися в дитячому віці, які прогресують, що призводить до розумової відсталості та деформацій кістково-м'язової системи.

Найчастіше класифікація аутизму у дорослих полягає в ступеня тяжкості проявів захворювань. Аутизм у легкій формі у дорослих найчастіше залишається діагностованим, його прояви «списуються» на особливості характеру. Пацієнти уразливі, залежать від чужої думки, погано справляються із проблемами. Тяжкий аутизм - це повна неможливість взаємодії з оточуючими, що часто вимагає ізоляції в спеціальних установах. Між цими полярними станами є проміжні варіанти з різним ступенем соціальної дезадаптації.

Причини аутизму у дорослих

Причини розвитку аутизму завжди одні й ті ж, у якому б віці не виявило себе захворювання і якою б не була інтенсивність симптомів. Це генетичні мутації, що визначають особливості функціонування нервової системи. Вони можуть бути наслідком зовнішніх впливів, або стреси, інфекції, вакцини служать тригером для захворювання, але в будь-якому випадку аутизм ніколи не є придбаним.

Як лікувати аутизм у дорослих?

При появі симптомів аутизму у дорослих підходи до лікування ті ж, що й у дітей. На перший план виходить психологічна допомога у соціальній адаптації, яка може мати форму індивідуальних чи групових занять. Існують спеціальні методики, які дозволяють навчити аутистів взаємодіяти з навколишнім світом. Як і в дітей віком, хороший ефект у терапії аутизму дорослих надає спілкування з тваринним світом, творчість. Формування позитивних домінант сприяє формуванню внутрішньої рівноваги та зниження рівня стресу від перебування у соціумі.

Медикаментозна терапія призначається за необхідності корекції проявів аутизму, що заважають нормальному життю. Використовувані групи препаратів самі, як і в дітей віком:

ноотропи;
нейролептики;
антидепресанти;
транквілізатори.
Діагностика аутизму

Дуже важливим моментом при лікуванні та реабілітації хворих на аутизм є його своєчасне виявлення. Діагностика аутизму заснована на спостереженнях за пацієнтом, виявлення особливостей поведінки, що є симптомами захворювання. Діагностика аутизму в ранньому віці найскладніша, особливо якщо дитина у батьків перша. Ранні ознаки аутизму можуть вважатися варіантом норми. До того ж багато методик діагностики аутизму неможливо виконати у маленьких дітей.

Загалом діагностика раннього дитячого аутизму включає заповнення батьками спеціальних опитувальників та спостереження за дитиною у спокійних умовах. Для діагностики аутизму в дітей віком використовуються такі опитувальники:

шкала спостереження для діагностики аутизму (ADOS);
опитувальник для діагностики аутизму (ADI-R);
поведінковий опитувальник для діагностики аутизму (ABC);
тест на аутизм у дітей (CHAT);
шкала рейтингу дитячого аутизму (CARS);
контрольний перелік оцінки показників аутизму (ATEC).
Крім опитувальників, обов'язково призначається інструментальне обстеження, метою якого є виключення супутньої патології та проведення диференціальної діагностики. Електроенцефалографія (ЕЕГ) дозволяє виявити судомну активність - епілепсія може супроводжуватися симптомами, схожими з аутистичними, судоми характерні для синдрому Ретта та деяких інших форм аутизму. Візуалізуючі методики (УЗД, МРТ) потрібні виявлення органічних змін мозку, які можуть бути причиною наявних симптомів. Обов'язково призначаються консультації вузьких спеціалістів задля виключення інших захворювань (сурдолога, невролога, психіатра).

Диференційна діагностика

Диференціальна діагностика аутизму дуже важлива, оскільки багато форм аутистичних розладів може мати стерту клінічну картину, різне поєднання симптомів. У ранньому віці аутизм слід диференціювати з такими станами:

Патологія слуху, зору, які можуть імітувати характерну для аутизму байдужість до навколишнього світу.

Деприваційний синдром, що розвивається при тривалому відлученні дитини від матері та не має генетичної природи. При відновленні контакту з матір'ю прояви з часткою ймовірності зникають.

Розумова відсталість нагадує за своїми проявами аутизм, але у разі діти не відчувають труднощів із проявом емоцій.

Шизофренія має прояви, подібні до синдрому Аспергера, на початковому етапі вивчення аутизму його вважали формою даного захворювання. Діагностують шизофренію не раніше 3 років, коли з'являється можливість проведення спеціальних тестів.

У дорослому віці найчастіше диференціальна діагностика проводиться з депресивними розладами та шизофренією.

Прогноз при аутизмі

Діагноз аутизм – це не вирок. Прогноз щодо життя з аутизмом сприятливий — небезпека захворювання не становить, хоча на якість життя значно впливає. Майбутнє людини залежить від виразності симптомів, ступеня розвитку мовлення, інтелекту. Легкі форми аутизму можуть заважати нормального життя дуже мало. При створенні комфортних умов для аутиста, отриманні відповідної професії, не пов'язаної зі спілкуванням з людьми, він може вести звичайний спосіб життя, не відчуваючи особливих проблем.

Важливе значення має психологічна реабілітація хворих на аутизм, правильно підібрана терапія. При ґрунтовному підході можливе значне підвищення адаптації пацієнта до соціуму.

Багато відомих людей з аутизмом не тільки благополучно справляються із хворобою, а й зуміли досягти великих успіхів у своїй професії. Тому якщо дитина хвора на аутизм, не варто «ставити на ній хрест» — можливо, вона стане успішним ученим і зможе знайти новий метод лікування та перемогти аутизм.

Джерело: Glutenoff.ua