(096) 789 04 56
Контактні телефони: Графік роботи:
  • Будні:с 10:00 до 19:00
  • Субота:с 10:00 до 14:00
  • Неділя:Вихідний
X
  • Згідно вашого місцезнаходження, ваша мова за замовчуванням: Українська
0 00 грн

Стоматологічне лікування пацієнтів з аутизмом

Стоматологічне лікування пацієнтів з аутизмом

Зміст:

Стоматологічне лікування пацієнтів, які страждають на аутизм, найчастіше є серйозною проблемою для лікаря. Боязнь не впоратися із ситуацією змушує багатьох дантистів відмовляти у допомозі таким людям, що призводить до відстрочення лікування та, отже, подальшого розвитку хвороби.

Стоматологічне лікування пацієнтів, які страждають на аутизм, найчастіше є серйозною проблемою для лікаря. Боязнь не впоратися із ситуацією змушує багатьох дантистів відмовляти у допомозі таким людям, що призводить до відстрочення лікування та, отже, подальшого розвитку хвороби.

Насправді для лікування хворих-аутистів стоматологу необхідно лише адаптувати стандартні маніпуляції під специфічні особливості пацієнта і набратися терпіння, що істотно підвищить шанси на успіх лікування, особливо при легких і середніх формах аутизму.

Аутизм не дорівнює поняттю «розумова відсталість»

Синдром дитячого аутизму був вперше описаний у 1943 році американським дитячим психологом Лео Каннером і є порушенням у розвитку нервової системи, що супроводжується порушенням психологічного, інтелектуального, соціального та поведінкового аспекту життєдіяльності людини. Це проявляється у відстороненості дитини від зовнішнього світу, від оточуючих її людей, у появі неадекватних реакцій на загальні вербальні чи соціальні сигнали (наприклад, тональність голосу чи посмішку іншої людини), а також повторюваних формах поведінки, непередбачуваності рухів тіла та самоагресії. Іноді аутизм ускладнюється епілепсією чи розумовою відсталістю. Усе це створює значні складнощі під час проведення стоматологічного лікування.

Пошук рішення

Пацієнти-аутисти вимагають особливого, більш чутливого та індивідуалізованого підходу. Перш ніж переступити до лікування такого хворого, стоматолог повинен ретельно вивчити його медичну картку, по можливості, поспілкуватися з лікарем, родичами або піклувальниками, а також оформити документ про офіційну згоду на лікування у представників пацієнта.

Проблема комунікації та своєрідність мислення пацієнта - це одна з головних проблем, з якою стикається лікар при взаємодії з аутистом. Для її вирішення стоматолог повинен налаштуватися «на хвилю» пацієнта, постаратися знайти ту форму спілкування, яка буде зрозуміла та прийнята аутистом, інакше він може замкнутися ще більше, що ускладнить подальші процедури.

Однією з методик побудови комунікації з людиною, яка страждає на аутизм, та її підготовки до стоматологічного лікування є методика «розповідаю-показую-роблю». Витратьте трохи часу, щоб розповісти пацієнтові про те, як ви його лікуватимете, які інструменти використовувати і як ці інструменти працюють – це стимулює у пацієнта виникнення довіри до лікаря. Зверніть увагу, що аутист часто не в змозі швидко переключитися з одного джерела інформації на інше, тому постарайтеся чергувати у своїх поясненнях слухову, зорову та тактильну інформацію, не змішуючи їх. До речі, описана методика цілком може використовуватися як підготовчий етап лікування звичайних дітей.

Поведінкова проблема - ще одна труднощі, не подолавши яку лікарю буде складно прогнозувати успіх лікування. Справа в тому, що часто поведінка людей, які страждають на аутизм, характеризується різкою неконтрольованою зміною: від гіперактивності до відчуженості та повної апатії, а інвазивні стоматологічні процедури можуть викликати агресію або самоагресію, яка потенційно небезпечна для здоров'я та життя пацієнта (нервові зриви, биття кусання і дряпання рук).

Хорошим варіантом для вирішення цієї проблеми є застосування методики десенсибілізації, заснованої на «програванні» стресової для людини ситуації в розслаблюючій обстановці. У нашому випадку це може бути кілька попередніх візитів у стоматологічну клініку з метою познайомити пацієнта-аутиста зі станом, персоналом, обладнанням, атмосферою клініки.

Можна попросити пацієнта посидіти одного в стоматологічному кріслі, а потім дати можливість посидіти на місці стоматолога. Деякі діти-аутисти почуваються комфортніше, якщо разом з ними в кріслі знаходиться їхня улюблена м'яка іграшка або ковдра, також можна попросити близьких пацієнта посидіти поряд і потримати дитину за руку. Дана методика дозволить виключити виникнення додаткового стресу через незвичність навколишнього оточення та наявність незнайомих людей навколо.

Після того, як Вам вдалося досягти того, що пацієнт спокійно сидить у кріслі, приступайте до попереднього огляду, причому рекомендується проводити його лише пальцями, без використання стоматологічних інструментів. Потім можна взяти зубну щітку та почати чистити зуби пацієнта. Найчастіше такий звичний інструмент, як зубна щітка, не викликає негативних емоцій у аутиста, що дозволяє лікарю спокійно провести подальший огляд порожнини рота та зубів пацієнта.

Зміст:

Стоматологічне лікування пацієнтів, які страждають на аутизм, найчастіше є серйозною проблемою для лікаря. Боязнь не впоратися із ситуацією змушує багатьох дантистів відмовляти у допомозі таким людям, що призводить до відстрочення лікування та, отже, подальшого розвитку хвороби.

Стоматологічне лікування пацієнтів, які страждають на аутизм, найчастіше є серйозною проблемою для лікаря. Боязнь не впоратися із ситуацією змушує багатьох дантистів відмовляти у допомозі таким людям, що призводить до відстрочення лікування та, отже, подальшого розвитку хвороби.

Насправді для лікування хворих-аутистів стоматологу необхідно лише адаптувати стандартні маніпуляції під специфічні особливості пацієнта і набратися терпіння, що істотно підвищить шанси на успіх лікування, особливо при легких і середніх формах аутизму.

Аутизм не дорівнює поняттю «розумова відсталість»

Синдром дитячого аутизму був вперше описаний у 1943 році американським дитячим психологом Лео Каннером і є порушенням у розвитку нервової системи, що супроводжується порушенням психологічного, інтелектуального, соціального та поведінкового аспекту життєдіяльності людини. Це проявляється у відстороненості дитини від зовнішнього світу, від оточуючих її людей, у появі неадекватних реакцій на загальні вербальні чи соціальні сигнали (наприклад, тональність голосу чи посмішку іншої людини), а також повторюваних формах поведінки, непередбачуваності рухів тіла та самоагресії. Іноді аутизм ускладнюється епілепсією чи розумовою відсталістю. Усе це створює значні складнощі під час проведення стоматологічного лікування.

Пошук рішення

Пацієнти-аутисти вимагають особливого, більш чутливого та індивідуалізованого підходу. Перш ніж переступити до лікування такого хворого, стоматолог повинен ретельно вивчити його медичну картку, по можливості, поспілкуватися з лікарем, родичами або піклувальниками, а також оформити документ про офіційну згоду на лікування у представників пацієнта.

Проблема комунікації та своєрідність мислення пацієнта - це одна з головних проблем, з якою стикається лікар при взаємодії з аутистом. Для її вирішення стоматолог повинен налаштуватися «на хвилю» пацієнта, постаратися знайти ту форму спілкування, яка буде зрозуміла та прийнята аутистом, інакше він може замкнутися ще більше, що ускладнить подальші процедури.

Однією з методик побудови комунікації з людиною, яка страждає на аутизм, та її підготовки до стоматологічного лікування є методика «розповідаю-показую-роблю». Витратьте трохи часу, щоб розповісти пацієнтові про те, як ви його лікуватимете, які інструменти використовувати і як ці інструменти працюють – це стимулює у пацієнта виникнення довіри до лікаря. Зверніть увагу, що аутист часто не в змозі швидко переключитися з одного джерела інформації на інше, тому постарайтеся чергувати у своїх поясненнях слухову, зорову та тактильну інформацію, не змішуючи їх. До речі, описана методика цілком може використовуватися як підготовчий етап лікування звичайних дітей.

Поведінкова проблема - ще одна труднощі, не подолавши яку лікарю буде складно прогнозувати успіх лікування. Справа в тому, що часто поведінка людей, які страждають на аутизм, характеризується різкою неконтрольованою зміною: від гіперактивності до відчуженості та повної апатії, а інвазивні стоматологічні процедури можуть викликати агресію або самоагресію, яка потенційно небезпечна для здоров'я та життя пацієнта (нервові зриви, биття кусання і дряпання рук).

Хорошим варіантом для вирішення цієї проблеми є застосування методики десенсибілізації, заснованої на «програванні» стресової для людини ситуації в розслаблюючій обстановці. У нашому випадку це може бути кілька попередніх візитів у стоматологічну клініку з метою познайомити пацієнта-аутиста зі станом, персоналом, обладнанням, атмосферою клініки.

Можна попросити пацієнта посидіти одного в стоматологічному кріслі, а потім дати можливість посидіти на місці стоматолога. Деякі діти-аутисти почуваються комфортніше, якщо разом з ними в кріслі знаходиться їхня улюблена м'яка іграшка або ковдра, також можна попросити близьких пацієнта посидіти поряд і потримати дитину за руку. Дана методика дозволить виключити виникнення додаткового стресу через незвичність навколишнього оточення та наявність незнайомих людей навколо.

Після того, як Вам вдалося досягти того, що пацієнт спокійно сидить у кріслі, приступайте до попереднього огляду, причому рекомендується проводити його лише пальцями, без використання стоматологічних інструментів. Потім можна взяти зубну щітку та почати чистити зуби пацієнта. Найчастіше такий звичний інструмент, як зубна щітка, не викликає негативних емоцій у аутиста, що дозволяє лікарю спокійно провести подальший огляд порожнини рота та зубів пацієнта.

Обращайте особое внимание на то, чтобы лоток с инструментами и стоматологическая лампа находились вне поля зрения пациента, а первые стоматологические манипуляции были краткими и, по возможности, наименее болезненными. После каждой манипуляции хвалите пациента и старайтесь игнорировать неподобающее поведение столько времени, сколько это возможно.

Использование иммобилизации на время стоматологического лечения оправдано лишь в крайних случаях, когда поведение пациента угрожает здоровью или жизни его или персонала клиники, и не должно применяться лишь для обеспечения удобства лечения. Выбор той или иной методики иммобилизации должен основываться на специфике конкретного пациента и лечения, а также на требованиях атравматичности иммобилизации для пациента и быть подтвержден официальным согласием со стороны родственников или опекунов аутиста.

В ряде случаев оправдано применение фармакологических средств, в том числе общего наркоза. Необходимо особенно щепетильно подходить к выбору анестетиков, поскольку пациенты с пороками развития нередко имеют непредсказуемые реакции даже на обычные лекарственные препараты.

Проблема нестандартного восприятия мира. Данная особенность проявляется в стремлении аутиста сохранить тот мир вокруг себя, который он построил и к которому привык. Малейшее нарушение привычного положения вещей достаточно для того, чтобы вызвать сильнейший стресс у пациента. Незнакомые запахи, звуки, цвета, тактильные ощущения могут стать отвлекающими моментами, которые помешают лечению, причем реакция на них может быть совершенно разная: например, аутист может остро отреагировать на незнакомый звук или прикосновение незнакомого предмета и совершенно не воспринять болевые или температурные ощущения.

Исходя из данных особенностей, рекомендуется максимально «стабилизировать» образ клиники в глазах пациента. То есть, если процесс стоматологического лечения требует более одного визита, постарайтесь «вписать» последующие посещения в рамки первого знакомства аутиста с Вами, клиникой и стоматологическими процедурами: лечение должно проводиться в том же самом кабинете; если Вы работаете с ассистентами, то помогать Вам в работе с аутистом на протяжении всего курса лечения должен постоянно один и тот же человек; время лечения, желательно, назначать на один и тот же отрезок дня.

Также рекомендуется до визита пациента-аутиста убрать из кабинета предметы ярких цветов, яркие и пестрые картинки, исключить проникновение резких запахов и звуков, приглушить верхний свет. Попробуйте во время первого визита включить в кабинете тихую расслабляющую музыку или использовать аромалампу с расслабляющими маслами. Гарантировать то, что легкие запахи или звуки благотворно скажутся на психологическом состоянии пациента-аутиста нельзя, однако, в случае успеха, данные «вспомогательные средства» могут серьезно помочь в процессе лечения.

До начала лечения обязательно поговорите с родственниками или опекунами пациента насчет особенностей восприятия аутистом прикосновений другого человека к голове и лицу. Физический контакт с посторонним человеком может вызвать как приступ паники, агрессии и самоагрессии, так и восприняться как проявление ласки и участия.

Если в процессе лечения есть необходимость работы со стоматологической установкой, включите ее заранее, чтобы пациент адаптировался, привык к ее звуку. Некоторые аутисты проявляют сверхчувствительность к звуку бора, что, несомненно, вызовет дополнительные трудности для лечения.

Судороги, эпилептические припадки и резкие, непредсказуемые движения тела являются одной из ключевых характеристик аутизма, заключающие в себе потенциальную опасность для жизни и здоровья пациента во время стоматологического лечения (прикусывание щек, языка, сколы зубов), а также одной из главных причин того, что стоматологи отказываются работать с пациентами-аутистами. На самом деле врач, соблюдая определенные правила, может обезопасить себя и пациента от рисков, связанных с судорожными движениями тела и эпилепсией.

В первую очередь будет необходимо проконсультироваться с лечащим врачом аутиста, чтобы выяснить частоту и силу приступов, а также возможность их контроля с помощью лекарственных средств. Если эпилепсия является контролируемой, то обязательно согласовать с родственниками или опекунами аутиста время приема лекарства, чтобы оно подействовало к моменту начала стоматологического лечения.

Однако в любом случае врач должен быть максимально готов к тому, что у пациента в стоматологическом кресле может начаться эпилептический припадок, и иметь четкое представление о том, как его контролировать.

Если припадок произошел непосредственно во время стоматологического лечения, необходимо оперативно убрать инструменты из полости рта пациента и все, что находится в непосредственной близости от его кресла. Для облегчения удаления коффердама рекомендуется до его установки прикрепить к зажимам зубную нить, потянув за которую Вы сможете моментально освободить полость рта больного.

После этого необходимо повернуть пациента на бок, контролировать дыхание и проходимость дыхательных путей во избежание аспирации до прекращения припадка. Не пытайтесь вставлять стоматологические или иные инструменты и предметы между зубами пациента.

Стоматологічні проблеми при аутизмі та методи їх вирішення

Люди, які страждають на аутизм, часто ведуть специфічний спосіб життя, що не може не позначитися на стані їх зубів і порожнини рота. Регулярний прийом ліків, у тому числі сильнодіючих, провокує розвиток підвищеної сухості тканин ротової порожнини, і, як наслідок, підвищений ризик появи карієсу та захворювань ясен. Проте найбільшу проблему становить поведінкова специфіка аутистів, що відбивається у травмуванні зубів, ясен, щік, язика.

Для профілактики пошкоджень тканин порожнини рота, пов'язаних з бруксизмом, кусанням губ і пощипуванням ясен, пікацизмом (схильність до вживання в їжу неїстівних та/або шкідливих для організму речовин і предметів), можна рекомендувати використання індивідуальних стоматологічних кап, за умови їх застосування.

Також необхідно провести роботу з родичами та опікунами пацієнта, проінформувавши їх про те, як необхідно поводитися, якщо їх підопічний виб'є зуб внаслідок травми. Правила поводження та транспортування вибитого зуба повинні включати основні моменти, що дозволять зберегти зуб в операбельному стані до моменту прибуття до стоматолога.

Хворі на аутизм також схильні до ураження зубів карієсом, що пов'язано не тільки з прийомом ліків та механічними зубами, але й прагненням до одноманітності раціону, що часто включає солодкі, м'які, в'язкі продукти, а також труднощами з гігієною порожнини рота.

Після проведеного лікування каріозних порожнин, стоматолог повинен звернути увагу родичів або опікунів аутиста на дотримання превентивних заходів для зменшення ризику подальшого поширення карієсу.

В першу чергу необхідно проаналізувати список ліків, що приймаються пацієнтом, з метою виявити ті, які викликають сухість тканин порожнини рота або містять цукор. Найчастіше багато з цих ліків виключити неможливо, проте можна зменшити їх побічний ефект, якщо аутист частіше питиме воду або полоскатиме рот водою після кожного прийому препаратів.

Також можна провести герметизацію фісур та обробити поверхню зубів фтором, щоб підвищити захисні властивості зубів.

Джерело: glutenoff.ua

 

Назад
0 грн

Цей сайт використовує cookies. Ви можете змінити налаштування cookies у своєму браузері. Дізнатись більше .

instagram facebook